Головна > AVR, Dip Trace, PCB, ЛУТ, Радіотехніка > Виготовлення плати за допогою ЛУТ-технології

Виготовлення плати за допогою ЛУТ-технології

Технологія, мабуть, уже відома кожному – друкуємо малюнок доріжок плати лазерним принтером в реальному (1 до 1) масштабі на підкладинці і переводимо його на плату за допомогою праски. В якості підкладинки для друку маски можна використувувати безліч різних матеріалів, серед них:

  1. Звичайний офісний папір;
  2. Папір від глянцевих журналів;
  3. Фотопапір;
  4. Підкладинка від самоклеючих обоїв;
  5. Харчова металева фольга (найбільш якісний варіант, але шкодить принтеру);
  6. Калька;
  7. Скотч;
  8. Папір для факсів.

Спробувавши деякі із цих засобів я зупинився на останньому і використовую його постійно. Плюси: стабільний, повторюваний результат, папір дешевий, щільний і не вбирає в себе тонер (на відміну від звичайного паперу), але при цьому легко розмокає (на відміну від глянцевого), тонкий і плата через нього добре прогрівається. Мінуси: погано видно надруковані доріжки оскільки темніє при друці (реально це стає мінусом хіба що при виготовленні двошарових плат, оскільки треба чітко поєднати шари). Плюсів, як видно, значно більше. Хоч про ЛУТ написано вже багато, але ще одна детальна інструкція із фотографіями стадій цього процесу не зашкодить :) Для прикладу показане виготовлення такої плати:

Це перехідник для підключення мікросхем у корпусі QFP-64. Отже, встановлюємо стандартні для ЛУТ-у (а взагалі то українською ця технологія буде зватися ЛПТ) налаштування принтеру (найвища якість друку, вимикаємо будь-які режими економії тонеру) і готову розводку плати роздруковуємо в масштабі 1:1 на термоактивній стороні факсового паперу. При цьому отримуємо темну сторінку, на якій видно контури доріжок. Щоб тонкий факсовий папір не скручувався робимо “бутерброд” із сторінкою звичайного (офісного) паперу, загинаючи самий край.

Готова, надрукована маска має приблизно такий вигляд:

Шматок фольгованого текстоліту повинен бути приблизно на пів сантиметра більший за розміри плати, це потрібно для якісного прогріву.

Обробляємо до рівномірного матового блиску кухонною губкою.

Знежирюємо уайт-спіритом, керосином, бензином або іншим подібним розчинником, ні в якому разі не торкаємося пальцями обробленої поверхні. Торкатися до роздрукованої маски, до речі, теж не варто. Краще працювати в гумових рукавичках… Як я вже впевнювався багато разів на власному досвіді, головним чинником, що зумовлює добру агдезію тонера до фольги (і в кінцевому результаті, якість плати), є якість бробки і, особливо, знежирювання поверхні. Варто приділити цьому процесу більше уваги. Прикладаємо маску, загортаємо краї, прасуємо. Можна підкласти один-два шари газети, для більш рівномірного розподілення тиску і температури. Готовність визначаємо по зовнішньому вигляду – доріжки повинні трохи просвічуватися через папір, приблизно так:

Чекаємо, поки температура плати знизиться до кімнатної і починаємо відмочувати у гарячій воді.

Розмочений папір ретельно, із невеликим натиском, скатуємо пальцем. Ніяких інших предметів для видалення паперу не використовуємо! Плата в процесі:

Якщо попередні пункти виконані правильно, отримаємо ідеальний малюнок доріжок та полігонів. Нижня частина обмежувальної лінії частково не перевелась, оскільки розташована близько до краю плати і, як наслідок, погано прогрілася.

Помічаємо, що малюнок потрібно було віддзеркалити :) Але вже запізно, та й на працездатність це в даному разі не вплине… На всяк випадок варто взяти лупу та перевірити, чи все правильно перенесено на фольгу. Відсутній тонер відновлюється тонким маркером, напливи ліквідуються голкою. Взагалі то, подібних дефектів бути не повинно.

Все, можна травити плату, наприклад, у хлорному залізі. Розчин на фото вже дуже виснажений і каламутний, була думка, що плата не витравиться взагалі…

…але трохи часу та активних переміщень плати в розчині – і все добре. Протравів крізь тонер немає. Однак, краще використовувати свіжий розчин.

Тонер знімається за допомогою клаптиків вати та розчинника 646. В якості замінника 646-го можна скористатися рідиною для зняття лаку з нігтів. Економити на ваті та розчиннику не варто. Плата зі змитим тонером:

Тепер свердлимо отвори. На контактах краще залишити невеличкі порожні “крапки” – вони добре центрують свердло.

Наступний етап – лудіння. Можна обробляти як повністю всі доріжки та полігони, так і виключно місця пайки. Для запобігання окислення меді краще обробити все. Беремо флюс Ф5 (можна замінити звичайним гліцерином із аптеки), і рясно змащуємо всі оброблювані поверхні.

Після не дуже вдалих спроб залудити плати сплавом Розе я впевнився, що не має нічого кращого за нормальний припій. Хоча й процес його нанесення значно довший… На жало (краще широке) добре прогрітого паяльника береться мізерна кількість припою і ретельно розмазується по платі. Після завершення флюс змиваємо гарячою водою із милом. Плату сушимо.

На цьому виготовлення одношарової плати можна вважати завершеним. Монтуємо деталі або використовуємо іншим чином. Готовий перехідник в роботі із встановленою на нього ATmega64:

Чітке дотримання технології дозволяє без жодних проблем і правок маркером виготовити, наприклад, ось таку двошарову плату. Якість та точність можна порівняти із фотоспособом.

Готовий пристрій – плата-перехідник із ATmega64 – частина моєї відлагоджувально-макетної системи, про яку теж буде написано статтю:

AVR, Dip Trace, PCB, ЛУТ, Радіотехніка , , ,

  1. Ще немає коментарів.
  1. Немає ще трекбеків.
Вам потрібно увійти, для коментування